Запобігання експлуатації та торгівлі дітьми

Запобігання експлуатації та торгівлі дітьми

Людина – не товар!
Цінність людського життя – не предмет торгівлі людьми !
 18 жовтня – Європейський день торгівлі людьми.  Такий день необхідний для консолідації діяльності та підвищення рівня обізнаності з найдавнішим негативним феноменом – торгівлею людьми, особливо жінками і дітьми. Не байдужість громадськості до цього явища і візуалізація проблеми на глобальному рівні – запорука успішної боротьби з цією проблемою.
Нагадаємо, що 17 листопада 2005 року була підписана Конвенція Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми». Пару років опісля Європейський Парламент одностайно прийняв звіт «Стратегії запобігання торгівлі жінками і дітьми, які є вразливими до сексуальної експлуатації». Прийняття цього звіту Членами Європейського Парламенту спонукає країни – члени ЄС вживати більше заходів для боротьби з торгівлею людьми і покращувати захист прав потерпілих осіб.
Країни, що ратифікували Конвенцію Ради Європи «Про боротьбу з торгівлею людьми» вдосконалюють систему надання допомоги потерпілим за коштами державних структур, процедури розгляду судових справ, координують діяльність силових відомств у сфері протидії торгівлі людьми з боку відповідних державних установ.
Майбутнє України, як і кожної держави, безпосередньо залежить від забезпечення безпеки та належного виховання дітей, найбільш уразливої частини суспільства.
Тому захист цієї категорії громадян від суспільно – небезпечних посягань – одне з найважливіших завдань правової держави.
Основними міжнародно – правовими актами у сфері захисту дитини від торгівлі та експлуатації є Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі людьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, а також Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. Зазначені вище документи становлять частину законодавства України та відповідно до Закону України «Про міжнародні договори України» мають пріоритет при застосуванні.
У протоколі міститься обов’язок криміналізувати торгівлю людьми, і згідно з пунктом «с» ст. 3 останню визнано як вербування, перевезення, передачу, приховування або отримання людини. При цьому вчинення наведених діянь стосовно дитини з метою експлуатації вважається злочинним навіть у разі, якщо вони не пов’язані із застосуванням будь – якого заходу впливу, зазначеного у статті.
Крім того, міжнародне законодавство відносить до торгівлі дітьми також дії з їх купівлі – продажу. Підтвердження цьому міститься у визначенні терміна «торгівля людьми», наведеному в ст. 3 протоколу, і полягає в тому, що вказаний злочин може бути вчинено «… шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для отримання згоди особи, котра контролює іншу особу». До того ж відповідно до Факультативного протоколу торгівля дітьми означає будь – який акт або угоду, внаслідок яких дитина передається будь – якою особою чи будь – якою групою осіб іншій особі або групі осіб за винагороду чи інше відшкодування. Як передбачено ст. 3 Факультативного протоколу та ст. 5 Протоколу, обов’язок держав – учасниць полягає у криміналізації умисної торгівлі людьми, замаху на торгівлю людьми та організації торгівлі людьми.
В Україні наведені нижче діяння і види діяльності повною мірою охоплюються кримінальним правом незалежно від того, вчинені ці злочини на національному чи транснаціональному рівні, в індивідуальному чи організованому порядку:
1) пропозиція, передача або отримання будь – якими засобами дитини з метою: її сексуальної експлуатації, передачі органів за винагороду, використання на примусових роботах;
2) неправомірне схиляння в якості посередництва до згоди на усиновлення дитини з порушенням застосованих міжнародно – правових актів щодо усиновлення;
3) пропозиція, отримання, передача чи надання дитини з метою дитячої проституції;
4) виробництво, розподіл, розповсюдження, імпорт, експорт, пропозиція, продаж або зберігання у зазначених вище цілях дитячої порнографії.
У правовій базі України налічується близько 300 нормативних актів, які містять положення щодо захсиут прав дітей. Ці закони та підзаконні нормативно – правові акти мають окремі статті та розділи, у яких приділяється увага захситу прав дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, дітей – сиріт, дітей – інвалідів, дітей із вадами розумового або фізичного розвитку, дітей, хворих на невиліковні хвороби, які постраждали від стихійного лиха, катастроф тощо. Проте найефективнішими у справі захисту дітей від торгівлі людьми та експлуатації залишаються саме кримінально – правові засоби.
Кримінальне законодавство України більшість суспільно небезпечних діянь, зазначених у міжнародних правових нормах, визнає злочинами, зокрема, передбачено кримінальну відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини; експлуатацію дітей; порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини; використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом; незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння); сутенерство або заняття проституцією; статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості; розбещення неповнолітніх; згвалтування; насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом; примушування до вступу в статевий зв’язок; ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів тощо.
Таким чином, кримінальне законодавство України досить чітко та послідовно враховує міжнародні стандарти у сфері захисту дітей від торгівлі та експлуатації, тим самим захищаючи наше майбутнє та майбутнє наших дітей.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *